Асоціація «Українських залізничних вантажовідправників» спільно з представниками бізнесу системно працює над формуванням сучасного підходу до регулювання строків експлуатації вагонів. Зокрема, проводяться регулярні експертні обговорення за участі фахівців галузі, під час яких аналізуються як національні, так і міжнародні практики.
Питання визначення строків експлуатації вантажних вагонів сьогодні є одним із ключових для сталого функціонування залізничної галузі України. В умовах відновлення економіки та інтеграції до європейського ринку особливої актуальності набуває перегляд підходів до подовження строку служби та списання рухомого складу.
Наразі в Україні діє нормативна модель, що базується на граничному календарному принципі. Відповідно до наказу Міністерства інфраструктури України №647 від 30.11.2021 року встановлено граничні строки експлуатації вагонів, після досягнення яких вони підлягають списанню незалежно від їх фактичного технічного стану. Такий підхід є формалізованим і не враховує реального рівня зносу або безпечності використання вагонів.
Водночас європейська практика демонструє принципово інший підхід. У країнах Європейського Союзу відсутні нормативно встановлені граничні строки експлуатації вагонів. Ключовим критерієм є не вік, а технічний стан рухомого складу, підтверджений через систему технічного обслуговування та управління ризиками.
Європейська модель: безпека через технічний стан
Нормативна база ЄС – зокрема Директиви (EU) 2016/797 та 2016/798, а також Регламенти (EU) 2016/796, 2019/779 і №321/2013 – закріплює ризик-орієнтований підхід до експлуатації вагонів.
Допуск вагона до експлуатації в ЄС передбачає комплексну процедуру: авторизацію на введення в обіг, перевірку сумісності, реєстрацію та обов’язкове призначення суб’єкта, відповідального за технічне обслуговування (ECM). Саме ECM (Entity in Charge of Maintenance) несе відповідальність за дотримання безпечного стану вагона протягом усього життєвого циклу.
Система ECM базується на постійному управлінні ризиками. Це означає, що технічний стан вагона контролюється динамічно: змінюється періодичність перевірок, впроваджуються додаткові заходи безпеки, проводиться оцінка впливу будь-яких змін. В основі – не формальні строки, а фактичні показники зносу та експлуатаційні характеристики.
Ключовим інструментом є індивідуальний файл технічного обслуговування кожного вагона, який містить граничні параметри його безпечної експлуатації. Саме відповідність цим параметрам, а не дата виготовлення чи ремонту, визначає можливість подальшого використання вагона.
Підтвердженням придатності є офіційне повідомлення про повернення в експлуатацію, яке засвідчує, що вагон відповідає всім вимогам безпеки. Таким чином, у ЄС вагон може експлуатуватися необмежено довго – за умови належного технічного стану.
Україна vs ЄС: різні підходи
Порівняльний аналіз показує принципову різницю між підходами:
- Україна застосовує календарно-обмежувальну модель;
- ЄС – ризик-орієнтовану модель, де визначальним є технічний стан;
- європейське законодавство не містить жодних обмежень щодо максимального строку служби вагонів.
Це свідчить про необхідність поступового переходу України до більш гнучкої та економічно обґрунтованої системи регулювання.
Позиція Асоціації та роль експертного діалогу
Ключова позиція асоціації полягає в тому, що списання вагонів має здійснюватися виключно на підставі їх технічного стану, а не формального завершення строку експлуатації. Такий підхід дозволить:
- підвищити ефективність використання рухомого складу;
- зменшити необгрунтовані витрати бізнесу;
- забезпечити баланс між безпекою та економічною доцільністю.
Перспективи післявоєнного відновлення
В умовах повномасштабної військової агресії та майбутнього відновлення економіки України особливо важливо, щоб нормативна база відповідала інтересам бізнесу та сприяла розвитку галузі.
Після завершення війни регуляторна політика має бути переглянута з урахуванням принципів:
- економічної ефективності;
- гармонізації з європейським законодавством;
- підтримки інвестицій та оновлення інфраструктури.
Висновок
Європейський досвід переконливо демонструє: безпека та ефективність експлуатації вагонів забезпечується не обмеженням їх віку, а якісною системою технічного контролю та управління ризиками.
